1752-1755 рр. на місці зруйнованого православного монастиря побудовано храм в стилі пізнього бароко за проектом архітектора Павла Гіжицького під костел бернардинів. У 1876-1879 рр. бернардинський костел перебудовано на православний собор за проектом Володимира Шаламова. Зведено купол над центральною частиною храму, споруджено одноярусну дзвіницю на західному фасаді, над нар тексом, частково змінено зовнішній і внутрішній декор. Згодом до дзвіниці старанням Хрестовоздвиженського братства і при сприянні царя замовлено на Фінляндському заводі в Москві дзвін вагою 155 пудів, 20 фунтів з написом: „Божією помощію царською милістю і стараниями Луцкого православного Крестовоздвиженского Братства сооружен сей колокол 1890 года”. 1880 р. відбулося освячення собору. Дотепер збереглося внутрішнє убранство храму ХIХ ст. з двоярусним різьбленим і позолоченим іконостасом, виготовленим українськими майстрами та надзвичайно багатий своїми розписами інтер’єр. 1904 р. встановлено парадну ковану браму. 1992 р. поруч із собором споруджено пам’ятний знак у вигляді хреста з чорного лабрадориту на честь 1000-ліття Волинської єпархії. 2004 р. напроти собору розпочато будівництво каплиці-ротонди для освячення води та велелюдних Богослужінь на площі.
Немає коментарів:
Дописати коментар