Пройшовши майже сільською вуличкою повз стриману нео-готику лютеранської кірхи до повільного Стиру, на секунду зупиняєшся, не в силах побороти бажання як слід протерти очі. Переконавшись, що побачене - реальне, дивуєшся відсутності навколо ЦЬОГО юрб екскурсантів і шквалу клацаючих затворів фотоапаратів. Виявляється, у Луцьку є ще один замок, і який - розкішна еклектична резиденція, яку от уже третє десятиліття "вирощує" для себе і дітей луцький скульптор Микола Головань.
Можливо, за "оживлення" з каменю героїв дитячих казок у міському парку ім.Лесі Українки місто виділило починаючому майстрові невелику пустуючу ділянку на території історико-культурного заповідника "Старе місто". Архітектор Ростислав Метельницкий розробив проект будинку-замкe - і закипіла робота, якій усе ще, спустя чверть століття, кінця-краю не видно. Сам хазяїн скульптурного раю cтверджує, що готовий будинок поки лише відсотків на 80, хоча над його створенням трудився і його син, який теж був скульптором. Нескінченне прагнення до удосконалювання свого будинку змушує створювати все нові і нові образи.
У цьому кам'яному саду, здається, є все: від скорчених артритом барокко святих на даху - до похмурих середньовічних горгулий на водостоках, від елліністично довершенних бігунів-олімпійців - до чуттєво-модерних спокусниць у звабних позах. Якщо придивитися, можна розглянути і півторитонний барельєф із зеленого піщаника, що зображує всіх членів родини скульптора. Усі художні стилі і напрямки змішалися в такому вигадливому візерунку, що мимоволі засумніваєшся в істинності приказки про те, що "все добре в міру".
Смішний лев охороняє вхід, прикрашений "фамільним" вензелем Н.М.Г., ще троє царів звірів чекають у заднього ґанку. Лише на вивчення всіх цікавинок огорожі чудо-замку піде добрих 20 хвилин. Але будьте обережні! Не варто вести сюди вразливих гостей з Польщі або Ізраїлю: у відсутності іншого якісного матеріалу Микола Головань не гидує використовувати для своїх робіт надгробні плити зі старих єврейських і польських цвинтарів. Що там Пушкін писав про несумісність генія і лиходійства?
Можливо, за "оживлення" з каменю героїв дитячих казок у міському парку ім.Лесі Українки місто виділило починаючому майстрові невелику пустуючу ділянку на території історико-культурного заповідника "Старе місто". Архітектор Ростислав Метельницкий розробив проект будинку-замкe - і закипіла робота, якій усе ще, спустя чверть століття, кінця-краю не видно. Сам хазяїн скульптурного раю cтверджує, що готовий будинок поки лише відсотків на 80, хоча над його створенням трудився і його син, який теж був скульптором. Нескінченне прагнення до удосконалювання свого будинку змушує створювати все нові і нові образи.
У цьому кам'яному саду, здається, є все: від скорчених артритом барокко святих на даху - до похмурих середньовічних горгулий на водостоках, від елліністично довершенних бігунів-олімпійців - до чуттєво-модерних спокусниць у звабних позах. Якщо придивитися, можна розглянути і півторитонний барельєф із зеленого піщаника, що зображує всіх членів родини скульптора. Усі художні стилі і напрямки змішалися в такому вигадливому візерунку, що мимоволі засумніваєшся в істинності приказки про те, що "все добре в міру".
Смішний лев охороняє вхід, прикрашений "фамільним" вензелем Н.М.Г., ще троє царів звірів чекають у заднього ґанку. Лише на вивчення всіх цікавинок огорожі чудо-замку піде добрих 20 хвилин. Але будьте обережні! Не варто вести сюди вразливих гостей з Польщі або Ізраїлю: у відсутності іншого якісного матеріалу Микола Головань не гидує використовувати для своїх робіт надгробні плити зі старих єврейських і польських цвинтарів. Що там Пушкін писав про несумісність генія і лиходійства?
Немає коментарів:
Дописати коментар